+38 096 0624503

Слiди на дорозi

В. Ананьєв

book

Трейлер

Вiдгуки

Аркадій Бабченко — письменник та журналіст, військовий кореспондент, видавець.

Валерий Ананьев умеет складывать буквы в слова, а слова — в предложения. Это дар. И эта книга — хорошая литература. О войне. Как она есть. Без прикрас. И без утайки. И написанная тем самым языком — простым и понятным. Но что еще главнее — это не просто рассказы. Это мысли. Философия. Попытка осознать и понять. Ответить на главный вопрос: что это было? И кем был каждый на этой войне? И где проходит грань?

Но есть одна вещь, которая еще важнее. Как сказал однажды человек, потерявший в Афгане обе ноги и бывший мне когда-то товарищем: «Не надо таскать свое прошлое за собой в рюкзаке. Лучший способ избавиться от него — рассказать о нем».

В Штатах после иракской кампании Министерство обороны провело эксперимент. Оно направило в войска двенадцать писателей. Среди них были и люди с мировым именем — Том Клэнси, Марк Боуден. Они провели среди солдат литературные мастер-классы. Результатом стала толстая книга солдатских рассказов «Операция «Возвращение домой». Некоторые из этих рассказов были признаны шедеврами. По двум даже собирались снимать фильмы. Так вот, литература — это реабилитация. Возвращение обществу гражданина, выдернутого из него войной. Первоначальное значение слова «реабилитация» — возвращение достоинства.

И это работает. Хорошо работает. Если бы я не начал писать, я бы уже давным-давно спился, сел или повесился. Пишите, пацаны. Даже если поначалу и не будет получаться — пишите. Выдавливайте из себя свою войну. Оставляйте её на бумаге. Не таскайте с собой до конца жизни. Война всегда дает пласт новой, сильной, настоящий литературы.

Эта книга — безусловно из этого числа.

Роман Скрипін — український журналіст, телеведучий, екс-голова Незалежної медіа-профспілки України. Один із засновників «Громадського телебачення». Засновник і керівник проекту «Skrypin.ua».

«Про що ця книжка?» — так любить починати вступ Данило Яневський.

Так почну і я. І відповім його ж словами: ця книжка про людину і людей. Про звичайне, здавалося б, життя. У повсякденні воно нам бачиться звичайним. Але, як казали мудрі люди — велике видно на відстані. Найцікавіше у книзі Валери — всередині. Він такий жучара, що знав закони жанру. Тому доведеться прочитати від початку і до кінця. Бо розв’язка для мене була дуже несподіваною. В мене обмаль часу на читання книжок, позаяк зазвичай я читаю інформаційні стрічки та аналітику щоденно. Така моя робота. Але Валері я пообіцяв прочитати книжку. А обіцянка — не цяцянка. Прочитав. В «Інтерсіті» Київ — Харків. Інтернету людського нема. Тому книжка є чи не найкращим порятунком. Найкращим і корисним. І ось що я маю вам сказати: мене найбільше вразили реалістичні картини життя-буття українського війська. І я як людина далеко не мілітарна був вражений рівнем розпаду, з яким наша армія зустріла ворога. І втратили б ми не лише Крим, якби не такі хлопці, як Валера. Мало того, він виявився ще й письменником з неабияким хистом. Молоток! Хоч і жук.

Роман Сініцин — волонтер, один з організаторів волонтерської групи «Народний тил».

Це неймовірна і дуже сильна книга. ЇЇ сила в чесності автора перед собою та перед читачем. І пишучи книгу, автор перш за все ставив завдання бути максимально щирим. Це книга про війну, про людей, про армію, про відносини. Про думки і переживання. І, мабуть, єдина неправда, допущена у книзі, — це про її «художність», яку декларує автор.

Юрій Бутусов — український журналіст, головний редактор сайту «Цензор.нет», оглядач «Дзеркала тижня».

Ця книга зачепить кожного, як мінометна міна, що вибухає під ногами. Десантник Валерій Ананьєв — незвичний для літератури автор художнього твору. Хлопець з доброю посмішкою та чудовою українською мовою, тихий та виважений, він насправді обпечений зсередини вогнем війни та багатьма сімейними трагедіями.

Валерій виріс у суспільстві дев’яностих–двохтисячних, у хаосі, де багато людей були кинуті напризволяще, бо кожен намагався вижити поодинці, де більшу частину часу хлопець був на самоті. Самотність та ненависть до тих, хто його ображав, загартувала Валерія так, що страшно про це читати. Так, він нічого не приховав, він оголив свою душу та виставив її напоказ.

Валерій написав книгу, яка починається зі спроби головного героя покінчити самогубством. І в цьому інтрига — чи натисне він на гачок?

А інша інтрига — а чому він, самотній та ображений на світ, вирішив піти у пекло, щоб бути готовим віддати життя за інших, за народ і за Україну? Адже він по життю не був наділений увагою?

Ананьєв у лавах 25-ї Повітряно-десантної бригади пройшов дуже багато, запеклі бої літа 2014 року. Багато було втрат, багато тих, хто злякався. Але не Валерій. Він був готовий до війни, бо у глибині душі в нього йшла війна із самим собою. І всю книгу, повну драматичних подій, він вів і цю війну, і вирішував питання — чи натиснути на гачок?

Читайте — це дійсно блискучий зразок не лише військового, але, на моє переконання, і художнього твору. Пишаюся тим, що маю честь написати кілька слів, що читав цей твір одним із перших, що допомагав у деяких питаннях щодо створення книги. Дякую, Валерію, для мене головне, що ти переміг.

Олександр Положинський — лідер гурту «Тартак», проекту «Був'є» (2014), співак і шоумен, ведучий радіо «НВ».

Це книга про війну. Про війну з ворогом — нещадним і підступним. Про війну з нечистю і продажністю. Про війну з недолугістю та занепадом. Про війну зі спокусами, зі слабкостями, з нерозумінням і несприйняттям тебе світом, в якому ти живеш. Але й про війну із самим собою — таким, який ти є зараз, щоби стати таким, яким ти будеш потім.

Це книга про любов. Про любов до людей, які тебе окриляють і підтримують. Про любов до країни, в якій і за яку ти ведеш свою війну, бо це твоя країна і твоя країна — це ти. У тому числі й ти. І ті, кого ти любиш. Це книга про любов до життя, яким би важким і нестерпним воно іноді не здавалося. Бо ти знаєш, що цей біль, цей бруд і ця потворність завжди можуть змінитися на щось світле, прекрасне, щасливе і радісне — таке, яким ти хочеш бачити світ і своє життя у ньому.

А ще ця книга про честь. Про те, що не завжди цінується широким загалом, але є однією з найвищих цінностей людини, як би пафосно це не звучало. Це те, що часто проявляється за несподіваних обставин навіть у тих людей, які ніколи й не думали про це слово та його значення. І навпаки — дуже часто її, цієї честі, не виявляється у тих людей, які, здається, мали би бути взірцем найвищих чеснот для інших, мали б вести за собою і надихати.

Я маю честь товаришувати з автором і бути одним із перших читачів цієї книги. Я майже проковтнув її — прочитав за дві доби, виділяючи читанню кожну вільну хвилину вдень (а їх у мене було не так і багато) і потім зачитуючись до півночі. Книга читається легко, вона захоплює і не відпускає. Вона викликає безліч різних емоцій і чесно розповідає про те, про що говорити вголос не прийнято. І коли я раптом дійшов до останнього слова, я спіймав себе на думці, що мені мало і я хочу ще. Щиро бажаю кожному з вас пережити це ж відчуття і порекомендувати книгу іншим.

Сергій Кузін — музикант, продюсер, ведучий ранкового шоу «Камтугеза» на «Radio ROKS».

У меня четверо детей. Две дочери и два сына. Старший сын — ровесник Валеры. Он живет в другой стране совершенно мирной жизнью айтишника, готовится к свадьбе и, я уверен, не понимает до конца всего, что происходит в Украине. Первым делом я дам прочитать эту книгу ему. Обязательно. Женя должен знать, как его ровесник, простой украинский парень Валера проживает свою жизнь. Как трудно иногда остаться человеком. Что такое война. Почему мужчины берут в руки оружие. И почему жизнь состоит из преодолений. Как сложно и больно быть честным по отношению к самому себе. И почему надо жить так, чтобы не отворачиваться от своего отражения в зеркале. Для меня эта книга — исповедь. И она не о том, как жил и живет автор, а во имя чего он живет… а это, ребята, дорогого стоит. Счастья тебе и немного удачи, десантник Валерий Ананьев… и ещё… я надеюсь, что младший мой сын — Артёмка — когда-нибудь скажет мне: «Как хорошо, что уже нет войны»… «Да, война закончилась, сын, — отвечу я. — Ты живешь в прекрасной, лучшей на земле стране». И скажу я это, благодаря в том числе и автору этой книги. Жму руку! А читателям — постарайтесь не просто прочитать, а пережить это вместе с героями книги. Слава Украине!

Такого ви ще не бачили

Унікальна жива книга! Перша жива книга про війну на Сході України. Ти, шановний читачу, відчуєш, як у твоє БМД влучає РПГ, ти будеш намагатися допомогти пораненому товаришу, ти відчуєш атмосферу напруги, знаходячись в оточенні, ти будеш читати справжній лист дівчини своєму коханому на фронт. І для цього тобі потрібна лише книга «Сліди на дорозі» та смартфон. Близько 100 QR кодів розставлені по тексту, дозволять вам поринути у події, описані в книзі. Ви зможете побачити на своєму смартфоні оригінальні відео та фотоматеріали реальних подій, що описані в книзі. Жодної постанови, увесь матеріал був знятий на фронті в 2014 році. Пориньте у життя головного героя з головою, відчуйте книгу своєю душею.

Валерiй Ананьєв

Мене звати Валерій Ананьєв. Мені 24. Я колишній солдат, десантник 25-ї бригади. Близько трьох років свого життя я провів на війні.

На війні мені виповнився 21 рік, потім 22, а там і 23. Краматорськ, Шахтарськ, Дебальцево, Вуглегірськ, Жданівка і ще чимало населених пунктів, поряд з якими мені довелося брати участь в боях. Я «народився в сорочці». Було чимало ситуацій, після яких все мало закінчитись сумно, але… Наприклад, в мою машину, бід час одного зі штурмів, влучило дві РПГ, але я вижив, як і всі, хто був поряд зі мною.

Але я не просто воював. Я знімав. Знімав відео і фото, знімав воєнний побут і бойові дії, своїх побратимів, місцевість, події. За три роки в мене накопичилися гігабайти матеріалів. Деякі з них ви бачили, але більшість відео не бачив ніхто.

Я пустив війну у свою свідомість і вона повністю зруйнувала моє світосприйняття. Шлях виходу з цього стану йшов через роздуми, емоції, важкі спогади, важкі рішення, розуміння того, як я став залежним від війни, розуміння того, що я насправді пережив за ці три роки.

Цей гримучий коктейль емоцій, спогадів переживань я виплеснув на папір. Я ділюся з вами цілим світом, світом, якого більшість з вас ніколи не бачили і не відчували. Вдалося придумати ідею, як поєднати купу відзнятого матеріалу з написаним світом. За допомогою QRкодів ви зможете побачити більшість подій, які описані в книзі. Я хочу, щоб ви поринули в цей світ, відчули всіма фібрами душі переживання головного героя.

Я писав цю книгу 2,5 роки. Публікував деякі уривки з неї на своїх сторінках у соцмережах. Дехто з вас вже вподобали ці оповідання.

Сьогодні ви маєте змогу першими доторкнутись до того, на що я витратив стільки фізичних і моральних сил.

author

Слiди на дорозi

Я б міг сказати, що ця книга правдива, але це будуть пусті слова. Правда в кожного своя, тому подібними словами можна жонглювати як завгодно. Інколи ми настільки заграємося, що самі починаємо вірити у те, що наша вигадка і є істина. Не хочу вам брехати. Ця книга не про правду. Вона про те, що боліло особисто мені й чим я мусив поділитися. Вона про мій біль, емоції та відчуття. Сюжет побудований на моєму баченні світу на різних етапах життя. Сюжет книги про емоції. Адже врешті-решт ми живемо емоціями, відчуттями та враженнями. Страх, задоволення, секс, моменти щастя… Ми живемо, колекціонуючи враження. Тому мені здається, що це достойна тема для книги.

Історія супроводжується фото- та відео матеріалами знятими мною та моїми товаришами безпосередньо під час подій, описаних в книзі. Контент, схований під QR кодами. Щоб його продивитися, Вам потрібен смартфон, підключений до інтернету, та відповідна програма, що зчитує ці коди.

Уривки

«Дзвінок»

«Блін, ну і спека. А завтра, кажуть, буде ще гірше», — подумав я і попрямував у бік дерев у посадці, що росла вздовж дороги. Підійшов до одного з дерев і сів, спершись спиною об стовбур. Свій «ствол» поклав праворуч від себе, від’єднав магазин, подивився, який патрон перший — трасер. Приєднав назад. Що б ще зробити?

«Музика»

На війні у мене була гра: доки нас припікали «Гради», я розмірковував, з якою б частиною тіла я розстався із найбільшим жалем. Ніяк не міг визначитися. Проте щодо чуттів я був переконаний на 100 відсотків — я б не хотів втратити слух. Хай все покриється безпросвітною темрявою і втратить запах, лише б музика не зникла з мого життя.

«Мерзенна вісімка»

Я стояв біля машини і дивився на зеленку біля річки, до якої було метрів триста від мене. Чомусь мені завжди здавалося, що там хтось є і спостерігає за нами, а я дивився, щоби шмальнути першим, коли цей «хтось» проявить ознаки життя. Шизофренія, звісно, але на війні взагалі раціонального малувато

«Небезпечності війни»

У поспіху під’їхали до околиці села і стали вирішувати, що далі робити. Поки кожен висловлював свою нескінченно важливу думку, швидко стемніло, потрібно було припиняти цей балаган. Я сидів на машині й мовчки дивився, як внизу обговорювали долю підрозділу на найближчу ніч. Тонкий писк... засвербіла щока...

«Бій під Вуглегірськом»

Так зійшлися зорі, що не прослуживши і двох тижнів у новому підрозділі, я був знову перекинутий у черговий колектив, де не вистачало машини. Це був окремий розвідвзвод третього бата. Загалом, тепер я став розвідником. Чітко вирішив особливо ні з ким не знайомитися. Військовий досвід навчив мене: чим краще знаєш людину, тим важче її потім втрачати.

«Сєпари»

«Фууу... ну і мерзенна ж погода», — подумав я і закрив двері будинку назад. Годі було й перевіряти. Що я там чекав побачити, коли другий день ллє дощ? Тільки засмутився.

«Спецоперація»

— Йдемо на інструктаж, начальник збирає, — покликав мене Максон.

Блін... тільки звільнилася годинка, хотів подрімати.

— Так. Так. Іду

Доставка і оплата

Усі запитання щодо замовлення книги, способів оплати та доставки можна поставити на сторінці книги у Facebook. Також тут можна дізнатися більше про книгу, історію її створення й поділитися своїми враженнями та думками від прочитаного. Підписуйтесь на нашу сторінку та слідкуйте за анонсами презентацій і творчих зустрічей автора з читачами.

Продаж в магазинах

«Сліди на дорозі» можна придбати у книжкових магазинах Києва, Львова та Одеси. На черзі старт продажу в інших містах України. Слідкуйте за новинами на сторінці книги у Facebook. Через неї також можна поставити авторові додаткові питання щодо купівлі книги. І дізнатися про наступні презентації та творчі зустрічі з читачами. Підписуйтесь, щоб нічого не пропустити.