український журналіст, головний редактор сайту «Цензор.нет», оглядач «Дзеркала тижня»
Ця книга зачепить кожного, як мінометна міна, що вибухає під ногами. Десантник Валерій Маркус — незвичний для літератури автор художнього твору. Хлопець з доброю посмішкою та чудовою українською мовою, тихий та виважений, він насправді обпечений зсередини вогнем війни та багатьма сімейними трагедіями.
Валерій виріс у суспільстві дев’яностих–двотисячних, у хаосі, де багато людей були кинуті напризволяще, бо кожен намагався вижити поодинці, де більшу частину часу хлопець був на самоті. Самотність та ненависть до тих, хто його ображав, загартувала Валерія так, що страшно про це читати. Так, він нічого не приховав, він оголив свою душу та виставив її напоказ.
Валерій написав книгу, яка починається зі спроби головного героя покінчити самогубством. І в цьому інтрига — чи натисне він на гачок?
А інша інтрига — а чому він, самотній та ображений на світ, вирішив піти у пекло, щоб бути готовим віддати життя за інших, за народ і за Україну? Адже він по життю не був наділений увагою?
Маркус у лавах 25-ї Повітряно-десантної бригади пройшов дуже багато, запеклі бої літа 2014 року. Багато було втрат, багато тих, хто злякався. Але не Валерій. Він був готовий до війни, бо у глибині душі в нього йшла війна із самим собою. І всю книгу, повну драматичних подій, він вів і цю війну, і вирішував питання — чи натиснути на гачок?
Читайте — це дійсно блискучий зразок не лише військового, але, на моє переконання, і художнього твору. Пишаюся тим, що маю честь написати кілька слів, що читав цей твір одним із перших, що допомагав у деяких питаннях щодо створення книги. Дякую, Валерію, для мене головне, що ти переміг.