Валерій Маркус

Слiди на дорозi

Цифрова

Друкована

Трейлер

Такого ти ще не бачив

Унікальна жива книга! Перша жива книга про війну на Сході України.

Ти, шановний читачу,

  • відчуєш, як у твою БМД влучає РПГ;
  • намагатимешся допомогти пораненому товаришу;
  • зануришся в атмосферу напруги, знаходячись в оточенні;
  • прочитаєш справжній лист дівчини своєму коханому на фронт.

І для цього тобі потрібна лише книга «Сліди на дорозі» та смартфон.

Близько 100 QR-кодів, розміщених у тексті, дозволять тобі поринути в історії, описані в книзі. Ти побачиш на своєму смартфоні оригінальні відео та фото реальних подій, про які розповідає автор. Жодної постановки, увесь матеріал був знятий на фронті в 2014 році. Пірнай у вир життя головного героя з головою. Відчуй книгу своєю душею.

Уривки

Дзвінок

«Блін, ну і спека. А завтра, кажуть, буде ще гірше», — подумав я і попрямував у бік дерев у посадці, що росла вздовж дороги. Підійшов до одного з дерев і сів, спершись спиною об стовбур. Свій «ствол» поклав праворуч від себе, від’єднав магазин, подивився, який патрон перший — трасер. Приєднав назад. Що б ще зробити?

Детальніше

Музика

На війні у мене була гра: доки нас припікали «Гради», я розмірковував, з якою б частиною тіла я розстався із найбільшим жалем. Ніяк не міг визначитися. Проте щодо чуттів я був переконаний на 100 відсотків — я б не хотів втратити слух. Хай все покриється безпросвітною темрявою і втратить запах, лише б музика не зникла з мого життя.

Детальніше

Мерзенна вісімка

Я стояв біля машини і дивився на зеленку біля річки, до якої було метрів триста від мене. Чомусь мені завжди здавалося, що там хтось є і спостерігає за нами, а я дивився, щоби шмальнути першим, коли цей «хтось» проявить ознаки життя. Шизофренія, звісно, але на війні взагалі раціонального малувато

Детальніше

Небезпечності війни

У поспіху під’їхали до околиці села і стали вирішувати, що далі робити. Поки кожен висловлював свою нескінченно важливу думку, швидко стемніло, потрібно було припиняти цей балаган. Я сидів на машині й мовчки дивився, як внизу обговорювали долю підрозділу на найближчу ніч. Тонкий писк… засвербіла щока…

Детальніше

Бій під Вуглегірськом

Так зійшлися зорі, що не прослуживши і двох тижнів у новому підрозділі, я був знову перекинутий у черговий колектив, де не вистачало машини. Це був окремий розвідвзвод третього бата. Загалом, тепер я став розвідником. Чітко вирішив особливо ні з ким не знайомитися. Військовий досвід навчив мене: чим краще знаєш людину, тим важче її потім втрачати.

Детальніше

Сєпари

«Фууу… ну і мерзенна ж погода», — подумав я і закрив двері будинку назад. Годі було й перевіряти. Що я там чекав побачити, коли другий день ллє дощ? Тільки засмутився.

Детальніше

Спецоперація

— Йдемо на інструктаж, начальник збирає, — покликав мене Максон. Блін… тільки звільнилася годинка, хотів подрімати. — Так. Так. Іду

Детальніше

Вiдгуки

Аркадій Бабченко

письменник та журналіст, військовий кореспондент, видавець.

Валерій Маркус уміє складати букви в слова, а слова – у речення. Це дар. І ця книга – хороша література. Про війну. Як вона є. Не прикрашаючи. Не приховуючи. І написана тією самою мовою – простою і зрозумілою. Та що важливіше – це не просто оповідь. Це думки. Філософія. Спроба усвідомити і зрозуміти. Відповісти на головне питання: що це було? І ким був кожен на цій війні? І де пролягає межа? Але є одна річ, що ще важливіша. Як сказав один чоловік, що втратив в Афгані обидві ноги, ми з ним колись товаришували: «Не треба тягати своє минули за собою у наплічнику. Кращий спосіб позбутися його – розповісти про нього».

У Штатах після іракської кампанії Міністерство оборони провело експеримент. Воно направило у війська дванадцять письменників. Серед них були і люди зі світовим ім’ям – Том Кленсі, Марк Боуден. Вони провели для солдатів літературні майстер-класи. Результатом стала товста книга солдатських оповідань «Операція «Повернення домому»». Деякі з цих оповідань були визнані шедеврами. За двома навіть збирались знімати фільми. Так от, література – це реабілітація. Повернення громадянина, висмикнутого зі суспільства війною. Первісне значення слова «реабілітація» – повернення гідності.

І це працює. Добре працює. Якби я не почав писати, я би вже давним давно спився, опинився за ґратами або повісився. Пишіть, хлопці. Навіть якщо спочатку і не буде вдаватися – пишіть. Вичавлюйте з себе свою війну. Залишайте її на папері. Не тягайте з собою до кінця життя. Війна завжди дає пласт нової, сильної, справжньої літератури. Ця книга – безумовно з того ж числа.

Повністю

Роман Скрипін

український журналіст, телеведучий, екс-голова Незалежної медіа-профспілки України. Один із засновників «Громадського телебачення». Засновник і керівник проекту «Skrypin.ua»

«Про що ця книжка?» — так любить починати вступ Данило Яневський.

Так почну і я. І відповім його ж словами: ця книжка про людину і людей. Про звичайне, здавалося б, життя. У повсякденні воно нам бачиться звичайним. Але, як казали мудрі люди, велике видно на відстані. Найцікавіше у книзі Валери — всередині. Він такий жучара, що знав закони жанру. Тому доведеться прочитати від початку і до кінця. Бо розв’язка для мене була дуже несподіваною. В мене обмаль часу на читання книжок, позаяк зазвичай я читаю інформаційні стрічки та аналітику щоденно. Така моя робота. Але Валері я пообіцяв прочитати книжку. А обіцянка — не цяцянка. Прочитав. В «Інтерсіті» Київ — Харків. Інтернету людського нема. Тому книжка є чи не найкращим порятунком. Найкращим і корисним. І ось що я маю вам сказати: мене найбільше вразили реалістичні картини життя-буття українського війська. І я, як людина далеко не мілітарна, був вражений рівнем розпаду, з яким наша армія зустріла ворога. І втратили б ми не лише Крим, якби не такі хлопці, як Валера. Мало того, він виявився ще й письменником з неабияким хистом. Молоток! Хоч і жук.

Повністю

Роман Сініцин

волонтер, один з організаторів волонтерської групи «Народний тил»

Це неймовірна і дуже сильна книга. ЇЇ сила в чесності автора перед собою та перед читачем. І пишучи книгу, автор перш за все ставив завдання бути максимально щирим. Це книга про війну, про людей, про армію, про відносини. Про думки і переживання. І мабуть, єдина неправда, допущена у книзі, — це про її «художність», яку декларує автор.

Юрій Бутусов

український журналіст, головний редактор сайту «Цензор.нет», оглядач «Дзеркала тижня»

Ця книга зачепить кожного, як мінометна міна, що вибухає під ногами. Десантник Валерій Маркус — незвичний для літератури автор художнього твору. Хлопець з доброю посмішкою та чудовою українською мовою, тихий та виважений, він насправді обпечений зсередини вогнем війни та багатьма сімейними трагедіями.

Валерій виріс у суспільстві дев’яностих–двотисячних, у хаосі, де багато людей були кинуті напризволяще, бо кожен намагався вижити поодинці, де більшу частину часу хлопець був на самоті. Самотність та ненависть до тих, хто його ображав, загартувала Валерія так, що страшно про це читати. Так, він нічого не приховав, він оголив свою душу та виставив її напоказ.

Валерій написав книгу, яка починається зі спроби головного героя покінчити самогубством. І в цьому інтрига — чи натисне він на гачок?

А інша інтрига — а чому він, самотній та ображений на світ, вирішив піти у пекло, щоб бути готовим віддати життя за інших, за народ і за Україну? Адже він по життю не був наділений увагою?

Маркус у лавах 25-ї Повітряно-десантної бригади пройшов дуже багато, запеклі бої літа 2014 року. Багато було втрат, багато тих, хто злякався. Але не Валерій. Він був готовий до війни, бо у глибині душі в нього йшла війна із самим собою. І всю книгу, повну драматичних подій, він вів і цю війну, і вирішував питання — чи натиснути на гачок?

Читайте — це дійсно блискучий зразок не лише військового, але, на моє переконання, і художнього твору. Пишаюся тим, що маю честь написати кілька слів, що читав цей твір одним із перших, що допомагав у деяких питаннях щодо створення книги. Дякую, Валерію, для мене головне, що ти переміг.

Повністю

Олександр Положинський

лідер гурту «Тартак», проекту «Був’є» (2014), співак і шоумен, ведучий радіо «НВ»

Це книга про війну. Про війну з ворогом — нещадним і підступним. Про війну з нечистю і продажністю. Про війну з недолугістю та занепадом. Про війну зі спокусами, зі слабкостями, з нерозумінням і несприйняттям тебе світом, в якому ти живеш. Але й про війну із самим собою — таким, який ти є зараз, щоби стати таким, яким ти будеш потім.

Це книга про любов. Про любов до людей, які тебе окрилюють і підтримують. Про любов до країни, в якій і за яку ти ведеш свою війну, бо це твоя країна і твоя країна — це ти. У тому числі й ти. І ті, кого ти любиш. Це книга про любов до життя, яким би важким і нестерпним воно іноді не здавалося. Бо ти знаєш, що цей біль, цей бруд і ця потворність завжди можуть змінитися на щось світле, прекрасне, щасливе і радісне — таке, яким ти хочеш бачити світ і своє життя у ньому.

А ще ця книга про честь. Про те, що не завжди цінується широким загалом, але є однією з найвищих цінностей людини, як би пафосно це не звучало. Це те, що часто проявляється за несподіваних обставин навіть у тих людей, які ніколи й не думали про це слово та його значення. І навпаки — дуже часто її, цієї честі, не виявляється у тих людей, які, здається, мали би бути взірцем найвищих чеснот для інших, мали б вести за собою і надихати.

Я маю честь товаришувати з автором і бути одним із перших читачів цієї книги. Я майже проковтнув її — прочитав за дві доби, виділяючи читанню кожну вільну хвилину вдень (а їх у мене було не так і багато) і потім зачитуючись до півночі. Книга читається легко, вона захоплює і не відпускає. Вона викликає безліч різних емоцій і чесно розповідає про те, про що говорити вголос не прийнято. І коли я раптом дійшов до останнього слова, я спіймав себе на думці, що мені мало і я хочу ще. Щиро бажаю кожному з вас пережити це ж відчуття і порекомендувати книгу іншим.

Повністю

Сергій Кузін

музикант, продюсер, ведучий ранкового шоу «Камтугеза» на «Radio ROKS»

У мене четверо дітей. Дві доньки і двоє синів. Старший син – ровесник Валерія. Він живе у іншій країні цілком мирним життям айтішника, готується до весілля і, я впевнений, не розуміє до кінця всього, що відбувається в Україні. Перш за все я дам прочитати цю книгу йому. Неодмінно. Женя має знати, як його ровесник, простий український парубок, проживає своє життя. Як важко іноді залишатися людиною. Що таке війна. Чому чоловіки беруть до рук зброю. І чому життя складається з подолання. Як важко і боляче бути чесним з самим собою. І чому потрібно жити так, щоб не відвертатися від власного відображення у дзеркалі. Для мене ця книга – сповідь. І вона не про те, як жив і живе автор, а в ім’я чого він живе… а це, друзі, дорогого коштує. Щастя тобі і трохи удачі, десантнику Валерій Маркус. І ще… Я сподіваюсь, що молодший мій син – Артемка – одного дня скаже мені: «Як добре, що вже немає війни»… «Так, війна скінчилась, синку, – відповім я. – Ти живеш у прекрасній, найкращій на світі країні». І скажу це завдяки зокрема і автору цієї книги. Тисну руку! А читачам – постарайтесь не просто прочитати, а пережити це разом з героями книги. Слава Україні!

Повністю

Замовити книгу

Отримувач

Кількість книг

Спосіб оплати

Доставка

Коментар

До сплати

350 грн + доставка

Замовлення успішно сформоване